Сучасна українська поезія (Ukrainian)

Non-English forums » Ukrainian »
Сучасна українська поезія
Track this topic

Pages in topic: < [1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12] >

Off topic: Сучасна українська поезія

Thread poster: Jarema

Jarema

Ukraine
Local time: 21:06
Member (2003)
German to Russian
+ ...

Moderator of this forum

TOPIC STARTER

Дмитро Лазуткін

Jul 17, 2021

***
жінка з легкими повіками жінка з чіткими рухами
щодня рахує метеликів щоночі спілкується з духами
якби вона тільки бачила вогонь що в мені роздмухує

носить старі годинники не довіряючи жодному —
час протікає нею у забутті німотному…

я їй читаю вголос про кожне її повернення
ріки течуть під льодом зірки розсипаються зернами
містом возять повітря фурами і цистернами

між нами такі мовчання між нами такі тумани
що іноді знаєш точно — десь визрівають вулкани
і риби б’ють в її вікна смарагдовими хвостами

хай щось вона виголошує і щось там собі вирішує
лягає в ліжко святою а прокидається грішною
кричить на мені прощається навіки з власною тишею

хай нищить мої надії ніби зриває крани
нехтує повідомленнями розпалює піч листами
допоки будую плани — керує своїми вітрами
й летить на повітряній кулі під сонячними мостами

* * *

Щось перевернулося
камінь кинь в акваріум
рибок трохи тіпає
не приходять сни
холодно під місяцем
жити віддзеркаленням
гоїмо закохано почуття вини

синіми листочками ніч вікно насичує
на воді метелики ніби не живі
п’яно цілуватися
захлинутись відчаєм
перестиглі яблука б’ють по голові

це пора мелодія
ніби одяг зірвана
пальцями нервовими…
колесо ? крило?
пружне накопичення пауза до вірного
у провалля пострілом
ніби не було

ГРУДЕНЬ

З-під колеса пил і не більше
Чекати напевно дарма
Суглобами стиснена тиша
Було-відгуло-і нема

То зброя єдина – безсилля
То втома від вічних пожеж
Шукають романтики зілля
Але й неромантики теж

Всі друзі – у стан перехожих
Кохані – в омани оаз
Самотністю власною схожі
Найкраще – це гаяти час

Кричиш у своє задзеркалля
Розколюєш лобом бетон
Жахливо фарбована краля
Мій найсоковитіший сон

Любити тебе неможливо
Словами не стримаєш плоть
Моє найчарівніше диво
Принцесо химерних висот

Чужу споглядаєш епоху
Мов мрію загублену де…
Я очі спиваю потроху
І сніг за собою веде

Нещиросолодке зітхання…
Де ніч зустрічається з днем
Де навіть кіно про кохання
І навіть з щасливим кінцем ▲ Collapse

Olga Derenko

Jarema

Ukraine
Local time: 21:06
Member (2003)
German to Russian
+ ...

Moderator of this forum

TOPIC STARTER

Оксана Куценко

Jul 18, 2021

ЛІТОПИСАННЯ ЗИМ

1.

Літо — жарти за Фрейдом —
Яблука рясно вродили.
Ти зриваєш гарячі плоди —
Наливатися соком.
І стаєш на голову вищим,
І тобі додається сили
Від нудьги золотої цілунків.
Немов ненароком
Це чиясь підсвідомість
З очима небес ренесансних
Розливає щедроти
І вина старих бажань,
І голубить, і губить
Юнок, що просять безчасся,
Що снігами жалю
На долонях твоїх лежать.
Це чиясь підсвідомість
В засмазі квітневих воєн
Спочиває від зброї,
Від пилу з-під крил ворон.
Ти веселий, мов цар,
Ти серпневого лику достоєн, —
Відпускаєш на вітер
І здобич свою, і полон.
І лишаєшся сам —
Впізнавати земель північних
Поклик здалеку сивий
І сильний, немов оберіг.
Тоді сонячне люсто
Розколюється на свічі —
Засвітити найдовшу,
Найлегшу з твоїх доріг.

2.

Осінь — сходження на гору.
Цю важку, родючу пору
Ти назвеш моїм ім’ям.
Між завмерлих водограїв
Розпізнаєш — заспів зграї
Одинокої зів’яв.

Так твоє сум’яття в’яне…
Осінь… Оплива туманом
Ця гора, немов свіча.
Але не зійти на неї —
Поіржавити у глеї
Сонцем кутого меча.

Там із маківки побачиш
Світ, напровесні їжачий,
Де легкий твій крок спішив.
Де племен гарячі душі
Травами вкривали сушу
Всю, що ти собі лишив.

Звідтіля одна дорога,
Мов струна — туга і строга —
Вдаль долинами веде.
Там у перших сніговіях
Місто, що спасе й зігріє,
Притуливши до грудей.

Там твій дім — твій сон одвічний,
В кожнім закутку сторічнім
Голос твій, як вітру гра.
Там зачаєна в чеканні
Пісня, вся така остання,
Ніби осені пора.

4.

Край світу і сніги. Без нас — нікого.
Твоїх очей невтішна перемога.
Твоїх доріг скрижалі і жалі.
Усе, іще не співане про бога,
Стається поміж нами, на землі.

Іржуть з причалів чорні кораблі.
І ти навік лишаєшся в сідлі,
Мені навік лишаючи тривогу.
Десь ясен-місяць тоне між полів,
І диким звірам не золотить роги.

Чому ж такі ясні мої чертоги,
Хоч ти прибув до них з країв убогих
На мить, яка загубиться в імлі?
Це — мить, коли боги цілують ноги
Богиням. Тільки раз на сотню літ. ▲ Collapse

Jarema

Ukraine
Local time: 21:06
Member (2003)
German to Russian
+ ...

Moderator of this forum

TOPIC STARTER

Ірина Саковець

Jul 28, 2021

Поважна тиша: місяць-князь…

Поважна тиша: місяць-князь,
лягли зірки на ратнім полі,
Стрибожий внук у снах зав’яз…
Везе зиму сріблястий олень.

Межи́ небесних берегів
пливе на світ Малого Воза.
У санях – сонце, і сніги,
і на три місяці морозів.

Звільнився вітер, жартома
порозпинав пузаті міхи –
саньми вривається зима
і сипле, сипле, сипле снігом.

Заграло небо арію дощу…

Заграло небо арію дощу
на смугах вечорового вокзалу.
Шалений вітер обійняв зухвало,
і чується мені: «Не відпущу».
А ні, то хтось прощається… На мить?
На день? На рік? А чи наза́вжди, може?
І небо вже вдяглося у погоже,
а на обличчях їхніх все дощить.
Вокзал плете контрасти з почуттів:
чекання, зустрічі, палкі обійми,
неначе хаотичні кадри фільму
чи відгуки давно забутих снів.
Багряний смуток і утіхи шквал,
рожевий сміх отут на кожнім кроці.
Немов енциклопедію емоцій
гортаю, переходячи вокзал.

Надмірна синь її очей п’янить…

Надмірна синь її очей п’янить,
безмежна сила погляду морозить.
Зима до себе залишає мить,
прощаючись із осінню на розі
туманних вулиць… А мені б снігів,
м’якого хутра, рукавиць пухнастих,
і ще – благословення від богів
на білий плин тримісячного щастя. ▲ Collapse

Post removed: This post was hidden by a moderator or staff member for the following reason: Повтор - виявлено після перевірки

Jarema

Ukraine
Local time: 21:06
Member (2003)
German to Russian
+ ...

Moderator of this forum

TOPIC STARTER

Катерина Міхаліцина

Jan 16, 2022

***
перейди мені лютий тонкими слідами граків
перепость мене в квітень
а хочеш – відразу у травень
як улюблене фото
там тепло
і можна домів
із гіллячкою в дзьобі летіти
щебечучи аве
пустотливе солодке легке
наче згублений пух
горобця чи вільшанки малинівки зяблика плиски
і у шибці вікна
мовби в рамці
ловити невидимий рух
то фіранки
то пальців
які подадуть мені їсти
і у клітку посадять створивши химеру гнізда
і в гніздо покладуть
два зручні бутафорні яєчка
перепость мене в квітень
чи в травень
кульгава грачина хода
залишилась на фото
як чорна мережка скраєчку

***
залишитись часом так важко
що легше піти
і не пам’ятати
не вчити так легко й захланно
усі закапелки
всі способи бути на ти
із тим що ти любиш...

коли прокидається ранок
і птаха між інею
раптом озветься як сон
що довго ховався в розмаянім з ночі волоссі
а потім розкрилився вилетів
здався в полон
пташиному голосу там за вікном
між колосся
морозяних ліній хвоїнок
найперших вітрів
що пахнуть застудами і помаранчевим чаєм
так хочеться взяти
й сказати тобі кілька слів
бодай електронно
дитинно:
агов, я скучаю...
я хочу до тебе...

так легко піти
так важко залишитись
тобто всього лише бути
не десь а тут поряд
ліпити тоненькі мости
і нитки снувати
і ніжити бачити чути...

***
Відпускаємо від себе речі і спомини
Відпускаємо людей яких любимо
І навіть тих яких щойно могли б полюбити
Злущуємо ці любові-що-не-збулися
Як тоненькі пелюстки великої безіменної квітки
Оголюємося
Очищуємося
А потім обростаємо м’якушем
Ароматними крихкими стінами
Сподіваючись хоч так захистити
Дрібні зернятка
Які колись наново проростуть любов’ю
…можливо… ▲ Collapse

Jarema

Ukraine
Local time: 21:06
Member (2003)
German to Russian
+ ...

Moderator of this forum

TOPIC STARTER

Дмитро Корчинський

Mar 29, 2022

Біль зник. Долоні долі виповнені вщерть.
Ціну свою складу Єдиному, Святому.
Так непомітно промайнула смерть –
Кінцева станція повернення додому.
Ознаки тіла теплий вітер стер –
Той вічний страх і нескінченну втому.

Із моря ницості, де човники звитяг,
Із темряви, що спалахами рветься,
Зі зла, зі сліз і з їхнього злиття,
Що жодного не оминає серця,
З невір, зі сумнівів (якби ж знаття!)
З рук парамедиків, брудних моєю кров’ю
Попри наказ “живи, не засинай!”.

-------------------

Зі спраги помираю над струмком.
Страх спить в собі, коли дратує спокій
І смерть стара жене життя кийком
До Заратустри на горі високій,
На золотій корові ніцшеокій,
Тече метафізичним молоком.

І б’є метафізичним молотком,
І дівчина визискує очима.
Все вже було надвечір під містком.
Хвостата зірка провіщає зло хвостом.
Я є замкОм, якщо Господь Дверима.
Якщо Господь Дверима і якщо
Китайці знають шлях в ніщо.
Дівча мовчить і ніч зрадлива.
Краду чуже і віддаю своє.
Поцілувати чи вкусити?
Явлене не є.

Дрібниці вічні. Істини мінливі.
Старого в Греції нема,
Нового — в Палестині.
Вода грайлива та німа.
Струмок стоїть. Смерть спрагла, а
Нікому не напитися понині.

[Edited at 2022-05-14 11:13 GMT] ▲ Collapse

Jarema

Ukraine
Local time: 21:06
Member (2003)
German to Russian
+ ...

Moderator of this forum

TOPIC STARTER

Юрій Руф

Apr 3, 2022

Іржавий обрій вицвів з темноти,
Відтінком домни небеса палають,
Горизонтальні вогняні хвости
В щілинах рваних хмар на виднокраї.
Далеко в полі зблиснув терикон.
Гарячий диск на старт в зеніт піднявся,
В туману вранішнього піні покупався.
Новий світанок й новий день зійшов на трон.

***

Поки всі сплять,
Поки сонце іще не зійшло,
Гине вогонь, догоряє остання лампада.
Де той літак,
Що світанком візьме на крило
І понесе там, де небо, тепло й зорепади?
Поки всі сплять,
Поки тиша скрипить за вікном,
Холод весни
Заповзає в кімнату надранням.
Де той вокзал,
Що покличе сигнальним гудком
І проведе між одвічними “вперше” й “востаннє”?
Поки всі сплять,
Поки сон обіймає рідню,
В світлі вогню ти ледь чутно виходиш з кімнати.
Сонце встає, йде на зустріч наступному дню,
А літаки й паротяги чекають команди рушати. ▲ Collapse

Post removed: This post was hidden by a moderator or staff member for the following reason: Повтор, виявлено прід час перевірки.

Jarema

Ukraine
Local time: 21:06
Member (2003)
German to Russian
+ ...

Moderator of this forum

TOPIC STARTER

Олег Короташ

Jun 16, 2022

Майже елегія. Зі збірки «Елегії острова Патмос»

Синдром набутої осені. Час,

як безсилий хірург, опускає руки

і йде до вікна. За вікном щораз

розхристані зграйки маленьких круків

влітають до школи. Тремоло рухів

училка розсаджує перший клас.

Замітає доріжки, рипить ворітьми

двірник такий древній, як паркові клени;

в роках, як в опалі. Торохче кістьми

повільне вигнання: свій острів Єлени,

де море тріпоче, немов гобелени

виткані Богом за ворітьми.

Мій голос звикає і слух – ув одну

тональність із відчаєм. Чуєш? Не знаю.

Погляд притомлено дражнить струну

високовольтної лінії, а потім злітає

понад собором, де звуку немає

і час не приймає таку глибину.

І вони зіштовхнулись – отам, в висоті,

два погляди – вкинуті, наче комети.

Мій – випав з орбіти. Супроти осі

на кілька хвилин повернувши планету,

серце зависло, наче ранет,

що ти залишала моїй руці.

Повернися до класу, чи йди в коридор

де погляд сховаєш. Довільну октаву

для них обери і доки ще хор

дитячим прононсом не вміє картавить, –

хай вторять з тобою те лагідне «love»,

що час перекрутить на «nevermore».

Ця осіння морока – спастись від застуд,

зігрітися пледом, напитися чаю,

і тихо впадати в маразм, як у блуд,

бо руки, що звикли до «обіймаю», –

стають непокірними, тобто блукають

шкірою вікон, вростаючи тут

у шкіру дерев, у знервований сон,

щоб, раптом прокинувшись, поруч шукати

сплячу тебе... не знаходити. Й до не-

стями дивитись у ніч, як солдати

всіх армій вдивлялись у зарубки-дати

закінчення воєн і рідний кордон.

І очі – вмерзають у ранок: пітьма.

Бувало страшніше – Харонові ванти

скрипіли якось наді мною... Та тьма

тоді відступила, відклавши для данте

кола на потім, аби сарабанду

нині зіграти, мабуть, не дарма.

Цю осінь, мов наслано. З вибуху скронь,

прописані подихом, рухотремтінням,

як тіні, що знову прийшли на вогонь,

а потім, нажахані порозумінням,

ховались у стіни, ставали камінням,

ліпниною тіл, межиріччям долонь,

хвилини відцокали опліч… І ти,

вже вийшовши з класу, не обертайся.

Для часу достатньо піску і води,

все інше – ворота у межичасся,

де вірші залишаться, наче причастя

двох тисяч і дев’ять літ самоти.

===

творити мовчання. Зі збірки «Бордель для військових»

от якби наприкінці світу

останні хто будуватиме ковчеги

не виявилися дітьми кітчу

бо жоден марсіанин не зрозуміє

культурну спадщину землян

у вигляді розрізаних туш худоби

котрими так щедро пригощають

спраглих до мистецтва

ретельно приховавши

унікальні видання Тори

когось пруть попсові чвари

а когось інтелектуальні

Шемякін посварився з Сафроновим

Поярков натовк пику Бузині

чинити правильно важче за все

коли у фальшивому протистоянні

фальшивих держав усе фальшиве

але справжніми є смерть

та бекон з сиром

і багаторічним вином

у богемському кришталі який

пережив Гітлера

я не маю запитань до власника дурдому

себто до Бога я маю запитання до людей

чому хороші humans стають жорстокими

чому невідворотність мовчання у протиріччях

чим свобода відрізняється від незалежності

як незалежність перетворити на незалежність

бо якийсь класик літератури

що пережив глибокий душевний біль

з приводу підхопленого трипера

розповідає по ящику дуже розумні речі

про те і се про голод у Нігерії

і про фото оголеної канцлера Німеччини

мовляв трагічна постать Ангели Меркель

у світі споживацької культури

через фальш у моїй країні 2014-го

я не помітив смерть Гротендіка

та й чого варті душевні пориви

на тлі великої мети до перемоги

лише «велика мета перемогти»

але невідворотність мовчання

це подорож із точки А у точку Б

це мій порт з якого відкрию Америку

у місті повному вбивств вина і кохання

це моя подорож мовчанням

із порту на який усі поклали хрест

дуже цікаво підіймати покинуті хрести

саме так відкривали дивний новий світ

коли капітан помилився курсом

Америка – це помилкова Індія

і коли на нашому шляху

трапляються похибки курсу

ми відкриваємо новий континент

або можемо просто потонути

ви знаєте відповіді на усі мої питання

побіжно залишаючи автографи

на листочках з медичним діагнозом

що називаєте книжкою

але які це усе дурниці

про самотність тощо

невідворотність мовчання

у культурних протиріччях

та релігійних суперечках

навчитися творити мовчання

це сила мислити і не писати

сексуальна тривалість

інтелектуального акту

сходить ранкова зірка

===

Хмари

З погоди, з негоди - химери природи,
немов серафими на Вічності сходи
ступають нечутно, ведуть хороводи;
злітають, як вії, з обличчя п’ють воду.

Летять над світанням, летять до морозу,
де осінь торкає струну верболозу,
що серце згубила,котилися сльози,
як зерна пшениці з небесного возу.

Летять понад лісом, де східні кордони,
як буселі в ночвах купають загони;
де юних матрон із обличчям ікони
в церквах розглядають дяки, як піжони.

Летять над містами, де мирно і чисто,
бароко й ампіру фронтони і виступ.
Минають у шані рунвіри прилисток,
де мавка втирає у шкіру любисток.

Летять понад тими, хто спить обійнявши
в курганах мечі, хто століттями павши
лежать під хрестами, очікують завше,
допоки сурма не підійме їх маршем.

Летять понад гори, що курять тумани,
ховаючи тіні, лікуючи рани,
дощем впорядкують травневі лимани,
з нагоди весілля Дунаю і Дани.

Летять понад землю, де душі до згину
шукають у душах свою половину.
Летять над землею де іншу людину
продовжують в доні або у сині.

Летять до Різдва крізь вертеп заметілі,
щоб Ірод не бачив страхи породіллі.
І далі над беріг. Моря посивілі
закутують чайку в шторми скороспілі.

Летять понад часом і час понад ними,
вдягаючи грозам обручі ринви.
Ховають хвилини, як горе в хустину,
чорну, як губи, котрі не долинуть ▲ Collapse

Jarema

Ukraine
Local time: 21:06
Member (2003)
German to Russian
+ ...

Moderator of this forum

TOPIC STARTER

Олег Ладиженський

Jun 21, 2022

(переклад Лорини Тесленко)

Степом живим мрець розхристаний ходить,
Люто шукає, кому би нашкодить.
Ось є живий, тож я стану босий,
Жив-був живий, тут і смерть його скосить.

Знаєш, живий, в світі щастя немає,
В ньому не буде жаданого раю.
Нащо живеш? Ти нікчемний сліпець!
Задля могили! То ж хай тобі грець!

Степу немає початку-кінця,
Харчу немає для злого мерця,
Ходить голодний, шукає, хто винний,
Коло зі цмину навкруг домовини.

Як ти, чумаче, в степу замерзаєш,
Він тобі мозок виносить-терзає,
Слухать не треба, хоч він і кричить,
Ти, брате, чийсь, він, мерзота, нічий. ▲ Collapse

Jarema

Ukraine
Local time: 21:06
Member (2003)
German to Russian
+ ...

Moderator of this forum

TOPIC STARTER

Darwin Tremor

Jul 3, 2022

---
А тато питав колись, нащо мені наколки,
І нащо ці "масті" вилазять з-попід футболки,
Нормальній людині на тілі таке не личить.
Хто візьме тебе на роботу, у шлюб покличе?
Тепер мені є, що тобі відповісти, тату.
За татуюваннями легше людей впізнати.
Ракетний удар нерідко стирає лиця,
А так по-любому хоч дещо, та залишиться.
Цитата із Біблії – бив, коли було важко –
На лівій нозі із "Гревіті Фолз" мультяшка,
Ось тут револьвери, а он впізнавані крила,
Гриби та дерева, і руни, і гвинтокрили,
Тепер вони дуже корисні, ці атрибути.
Коли закінчиться війна, закінчиться лютий,
І попіл із вулиць змиє весна водою,
Ти мене впізнаєш.
Дай Боже, щоб за ходою.

---

Малим я читати обожнював про війну.
З ліхтариком, під одіялом і замість сну.
Мій дід воював. Я просив його – розкажи!
Та дід був глухий з сорок п’ятого, скільки жив.
Він мав ордени, та про них не розповідав,
І більше мовчав, а у травні, бува, ридав.
Ну, я і без нього знаходив війну, і так –
У книгах, у фільмах, на будь-який лад і смак.
Уся індустрія її продавала нам:
Сумну про Хатинь чи понтову, якщо В’єтнам,
Володар кілець, ось поганці, а он добро.
Там, звісно, казали – «Війна то є пекло, бро»,
Але ж так приємно себе уявлять добром –
Таким, що розправиться з чортом і Гітлером,
Таким, що стріляти і всіх рятувати вмів,
Красивим у формі зі шрамами йти домів,
Долати дракона, фашиста, підстав своє.
Таке про війну уявлення світ дає.
Чомусь мені кінематограф не показав,
Як матері виють над гробом під третій залп,
Як грудою бруду спадає твій інститут,
Як каже хірург «Цьому краще померти тут».
У фільмах не кажуть про звуки, що робить «Град»,
А також про те, що твій названий, сука, брат,
З яким ви вогонь і воду пройшли удвох,
Відпише тобі з-за порєбріка, щоб ти сдох.
Війна розповість тобі, що таке «дискомфорт»,
Війна не спитає, герой ти чи просто чорт.
Війна може бути довгою, день за рік,
А може швидкою – звук вильоту, спалах, крик.
Війну не опише туторіал чи устав.
Якби про війну я книгу писати став,
То я б не писав про те, як горять міста –
Мені би одного хватило на все листа.
А може, пів-аркуша стало б на той роман,
І те, якби я розійшовся, як графоман.
І я б написав:
Ні, війна це не пекло, бро,
Не сага, де зло подолати іде добро,
Не поле, де танк оплітає весняний цвіт.
Війна – порожнеча, яку не заповнить світ.
Війна – порожнеча позбавлених сну ночей.
Війна – порожнеча від вікон і до очей.
Війна – порожнеча, там де має буть рука.
Війна – порожнеча на тому кінці дзвінка.
Війна – порожнеча, в якій не знайдеться звук,
Коли тебе буде розпитувати онук:
"Давай, розкажи, звідки в тебе ті ордени!
Давай, це ж так круто!
Я в захваті від війни."

---

Що життя наше? Купа амбіцій, безглуздих погонь?
Ти учора вважав, що змінити його неможливо.
Але тільки коли з неба падає чорний вогонь
Ти насправді, нарешті, вбачаєш, що було важливо.
Ти, нарешті, вбачаєш, як бавиться барвами день,
Як твої почуття піднімають у серці повстання.
Обіймаєш коханих, котів і красивих людей,
Каву п’єш кожен раз, як востаннє – а може й востаннє.
І не знають твої вороги, біснуваті і злі,
Що нема в тобі страху вмирать у вогні чи в полоні,
Бо у смерті ти станеш частиною тої землі,
Що тебе забере, ніби мама, у ніжні долоні.
Буде лагідний день, і закінчиться, звісно, війна,
Бо в останній момент, як в легендах, устигне підмога.
І колись у кінці нам залишиться тільки вона –
Нескінченна любов, десь за розміром близька до Бога.

[Edited at 2022-07-03 09:53 GMT] ▲ Collapse

Jarema

Ukraine
Local time: 21:06
Member (2003)
German to Russian
+ ...

Moderator of this forum

TOPIC STARTER

Інна Роменська

Jul 24, 2022

Жінка сідає до компа, ретельно готується:
Серветки, навушники, знеболювальне, заспокійливе, снодійне.
Передивитись нині новини – це як в Харкові вийти на вулицю.
Келих вина, якщо все перелічене не подіє.
Жінка перевіряє знайомі сторінки, читає вірші,
Знімає блискучий шолом, дістає щітку та починає чистити пір’я.
Вона б, звичайно, хотіла й далі жити так, як раніше,
Але в лютому вранці прокинулася валькірією.
У валькірії важкі й такі здоровезні крила,
З ними стільки мороки – почистить, змастити, пройти техогляд.
Ними легко можна було б піднімати душі та нести у вирій,
Але вона тягає ними дітей, аптечки та іноді навіть авто, бл...ь.
Короче, гарні крила, робочі, тіки побиті.
Вони не завжди працюють, хоч вона постійно ними когось закриває.
Жаль, що не можна на них присобачить броньовані плити…
Жінка бере голку, нитку, трохи морщиться та зашиває.
Тихо брякає месенджер – нове повідомлення.
Босс дуже гнівається на невиконання плану та щось подібне.
Так, чортів ас, я знов тебе підвела, і я дуже втомлена.
Вибач, Рагнарьок у нас тут і зараз, вони нам живі потрібні.
Що їм робити в Вальхаллі твоїй – бухати?
Та кожен з наших там все рознесе по камінчику, сам же знаєш.
Чи стануть мовчки дивитись на мертвих дітей, посічені поля та спалені хати?
Можеш мене звільнять, але ти їх іще почекаєш.
Жінка приймає запрос від Мавки, пише подрузі.
Та нещодавно посіла місце Горгони та отримує корисні навички.
Обоє мріють сформувати вже свій підрозділ
Та ви...издить з України усю ту наволоч.
Ту Медузу до згвалтування звали Цирцеєю,
Тепер в неї кам'яний погляд, а замість волосся - отруйні гадюки.
І поки вона веде за рахунком в змаганні з типу Персеями,
Хоч ті кожен день й намагаються вбити її, падлюки.
Жінка фіксує потреби, закриває файли.
Прийшло вже п’ятнадцять замовлень з Асгарду, і що їй із цим робити?
Думає, як добре, що з лютого скинула аж сім кілограмів –
Завтра можна піднятися вище, ще більше своїх закрити. ▲ Collapse

Jarema

Ukraine
Local time: 21:06
Member (2003)
German to Russian
+ ...

Moderator of this forum

TOPIC STARTER

Гліб Бабіч

Jul 29, 2022

Мольфар

Йшов мольфар по полю бою
Сипав сльозами, як сіллю
А на полі вбиті вої та вугілля
Брав мольфар в долоні землю
Шепотів землі: я мушу
Видував у попіл темний свою душу
Нене, нене, земле моя
Сил додам мольфара жертві
Ну на що тобі герої мертві?
Та мовчить земля в долонях
Вкрита сльозами, як сіллю
І мольфар у полі стогне від безсилля
В очереті вої стигнуть
Кожний мов зове до себе
Став між ним на коліна, очі в небо
Не карай мольфара, Боже
Це твої полеглі діти
Я ж не ти і все, що можу - хоронити
Плаче, наче вітер, мольфар
В шинку гуляє трунар - це война!
Не сумуй, козаче мольфар
Ми піднялись вище хмар, щойно!
Плаче, наче вітер, мольфар
В шинку гуляє трунар - це война!
Не сумуй, козаче мольфар
Ми піднялись вище хмар, щойно!
Вкрила в полі земля воїв
А мольфар, сухий від спеки
Обертає чорну зброю на лелеки
Б'юсь об небо, наче в дах я
Боже, поможи, благаю!
Відпусти їм все, як птах я відпускаю!
Все, що скажеш, все, що треба
Я віддам за їхні крила
А лелек нема у небі - полетіли
Плаче, наче вітер, мольфар
В шинку гуляє трунар - це война!
Не сумуй, козаче мольфар
Ми піднялись вище хмар, щойно!
Плаче, наче вітер, мольфар
В шинку гуляє трунар - це война!
Не сумуй, козаче мольфар
Ми піднялись вище хмар, щойно!
Йшов мольфар по полю бою
Сипав сльозами, як сіллю
А на полі вбиті вої та вугілля

Свобода наче любов

Сяє моя любов в чорному лісі
Поміж двох вогнів,
Шепіт тихих розмов,
Я чую твій голос у пустому сні...
Де там щастя моє
Ломить вітром, як тополю - долю...
Треба зробити крок
Від теплого сяйва до гарячого,
Як спусковий гачок чекає життя,
Що нам призначено!
Маю віддати все, щоб темрява
Не вбила вітром світло!..

Приспів:
Бо я маю своє серце,
Бо я маю свою душу
І я маю свою землю,
Та своє зберегти мушу!
Бо я маю свою любов!
Бо я маю своїх братів!
Хто з любов'ю в вогонь пішов,
Той не згинув, а полетів!..

Здатися і лягти, а я стою,
Бо небо падає...
Мерзнуть в полях хрести,
Ніщо нікому не нагадують...
Хтось забажав кінця
Моєму щастю і свободі... Годі!..
Сяє моє любов і все, що я маю,
В серці стиснуло...
Що там далі? Агов!
Життя, як зірка в небі блиснуло...
Хто наступний? - Тримай
І збережи любові волю! Молю!

Приспів.

Наче любов!..
Свобода наче любов!.. | (5)

Приспів.

Наче любов!..
Свобода наче любов!.. | (5)

Ті, хто тримають небо над Різдвом

Ну, що? Все було, як було...
І знову прийшло Різдво,
І зорі співають, як діти!
Святий вечір!..
Давай! Давай, Святий Миколай,
Перегортай Новий рік,
Як сторінку, і будем жити!..
Святий вечір!..
А там одне із свят,
Коли не влучив снаряд!
Поки тут на столі вино і кутя,
На снігу у полі святкують життя
Ті, хто тримають небо над Різдвом! | (4)

Дивись, а скрізь панує любов
І затишно сніг пішов,
А діти співають колядки!
Святий вечір!..
Давай! Дивись у небо Різдва,
Воно дарує дива!
Твоє щастя, що буде спочатку!
Святий вечір!..
А там день за днем
Палає небо вогнем!
Буде щастя твоє летіти, мов птах,
Бо тримають зброю і небо в руках
Ті, хто тримають небо над Різдвом! | (4)

Коляд-коляд-колядниця,
Добра з маком паляниця,
Затишна, тепла хатонька,
Ставить ялинку матінка,
Сяє свято із вікна,
А тут війна! Війна! Війна!
Дивлюсь у ніч прискіпливо,
Щоб хтось не вистрілив в Різдво!
А там одне із свят,
Коли не влучив снаряд!
Поки тут на столі вино і кутя,
На снігу у полі святкують життя
Ті, хто тримають небо над Різдвом! | (6)

****

Коли смерть присяде на бруствер, спитає - "Ну що тут ти?"
Коли нас, як тісто, місить вогняний вал,
Я не стану смикати Бога - вийду в канал арти.
У піхоти з артою і Богом - зАвжди прямий канал.

Заглушаючи криком в рацію хрипкий голос війни,
Продиктую чарівні цифри, наче магічний код.
Скрипне радіо - "Прийняв. Тримайтеся, пацани".
Решту слів не почую. Бо знову накрив "приход".

Оживе на позиції стадо сталевих слонів,
Поверне свої хоботи в сторону наших бід.
І зайде у стволи із клацанням стиснутий божий гнів,
Для швидкої доставки - без декларацій і мит.

Навіть янголи завмерли в небі - як театральний зал,
Небо теж полюбляє сипати - снігом, градом, дощем.
Дочекалися. Наче кулак по всесвіту стукнув залп.
Другий, третій, а потім іще і ще.

А над нами небо луснуло наче віконне скло,
Аж земля підстрибнула, і трохи змінився ландшафт.
Смерть сиділа на бруствері. Більш немає. Змело.
Та зі стиснутих рук повернулася в серце душа.

"Що там, брате? Прийом? - Та все по плюсах, братан!
Так вломили, що вщент. І цілей більше нема!"
Що я ще відповім? Вклоняюсь тобі, арта!
Не дарма вас кличуть богами. Ой не дарма...

[Edited at 2022-07-29 17:28 GMT] ▲ Collapse

Jarema

Ukraine
Local time: 21:06
Member (2003)
German to Russian
+ ...

Moderator of this forum

TOPIC STARTER

Світлана Богдан

Sep 5, 2022

ВІЙНА. КОРАЛ

Війно-війно, ти кривавий океан.

Стань з кривавого океану кривавим морем.

Стань з кривавого моря кривавим озером.

Стань з кривавого озера кривавим ставком.

Стань з кривавого ставка кривавою криницею.

Стань з кривавої криниці кривавим джерельцем.

Стань з кривавого джерельця кривавою калюжею.

Стань з кривавої калюжі кривавою плямою.

Стань з кривавої плями кривавою краплею.

Стань з кривавої краплі

Малесеньким

Червоним

Круглим

Коралом.

Нехай той корал на сонці

Вицвіте,

Вибілиться,

Зблідне,

Висохне,

Розсиплеться на дрібні піщинки.

Нехай кожна піщинка

Згорнеться,

Зсушиться,

Здиміє,

Зникне,

Піде в землю,

І не буде її.

Нехай буде тільки пам’ять –

Як червона намистина

В коралях

На шиї українки. ▲ Collapse

Jarema

Ukraine
Local time: 21:06
Member (2003)
German to Russian
+ ...

Moderator of this forum

TOPIC STARTER

Ярина Чорногуз

Sep 6, 2022

ВОЄННА ТИША
Тиша приходить гучно, мов скеля,
Що йде до пророка.
Мов гора, перед якою завмирають вживу.
Мов гора, з якої сміються в якомусь убогому анекдоті.
Рай — це момент прозріння й любові,
що триває без тижня вічність.
І ця недовга мить, з якої сміються
ніби в якомусь убогому жарті, розтає і розходиться вітром
Наче траншейна земля по голій шкірі.
Голій шкірі — принесеній не в жертву, а в дар.
Вона і є рай. За нею вигнання.
За нею мовчання. Занадто гучне.
Заходить сонце моє.
Темне сонце моє заходить за скелю,
Ніби за тишу.
Тиша приходить старомодним пісенним
Ритмом серед нечутної січі стріли,
Серед нечутного й звичного свисту кулі.
Тиша приходить гучно, мов велетка,
Важкі її кроки в пустелі висохлих риб,
що стали зміями й ящурами.
Любов віддано. Любов подаровано.
За нею те «разом», яке хочеться пережити
на самоті, стоїть каменяркою
кількасотлітньою.
Тиша приходить гучно, ніби кількасотлітня
Безперервна війна.

***

БИНТАР
У горах з малахітовим ковом
живе бинтар
його життя руйнується
з цегляних плит опадає непобачене місто
про яке все що відомо — це ім’я Перґам
а все тому що з імені цього чоловіка
випала літера
замість неї — єдина завдяки якій може
збагнутися диво
Диво — це все в що він вірить нині
Бо забув ким був до того як утратив
цю вовчу літеру
тож він відриває бинт від рани
перехожого, тоді лисиці, тоді – солдата
й волочить його поміж гір
і замотує очервонений бинт
у сувій
і плутались між ялин руді бинти й плоди
фейхоа
і змотано пам’ять про руки чоловіків і жінок
серед них текстура білого куба
оминула лиш спогад про дівчину
що спустившись зі сходів вілли
просила відкоркувати вино
а тоді безслідно
зникла в іншій країні. ▲ Collapse

Pages in topic: < [1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12] >

Login to reply/comment

To report site rules violations or get help, contact a site moderator:

Moderator(s) of this forum
Myron Netchypor	[Call to this topic]
Jarema	[Call to this topic]
Andriy Bublikov	[Call to this topic]

You can also contact site staff by submitting a support request »

Сучасна українська поезія

Translation news in Ukraine

» Pangeanic Develops a Free Machine Translation Engine to Help Ukrainian Citizens
(0 comments)
» Silicon Valley AI Keen to Solve US-Ukraine Translator Shortages
(0 comments)

Submit a news story about translation in Ukraine »
Read more translation news »

Forum rules

Help and orientation

Trados Business Manager Lite
Create customer quotes and invoices from within Trados Studio Trados Business Manager Lite helps to simplify and speed up some of the daily tasks, such as invoicing and reporting, associated with running your freelance translation business. More info »

CafeTran Espresso
You've never met a CAT tool this clever! Translate faster & easier, using a sophisticated CAT tool built by a translator / developer. Accept jobs from clients who use Trados, MemoQ, Wordfast & major CAT tools. Download and start using CafeTran Espresso -- for free Buy now! »

Recent posts | FAQ | Rules | Moderators | Article knowledgebase

Your current localization setting

English

Select a language

More languages...

Сучасна українська поезія

Сучасна українська поезія

You have native languages that can be verified

Your current localization setting

Select a language